Пісні Марусі Чурай
Віють вітри, віють буйні
Віють вітри,
віють
буйні, аж дерева гнуться;
О, як моє болить серце, а сльози не ллються.
Трачу літа в лютім горі і кінця не бачу.
Тільки тоді і полегша, як нишком поплачу.
Не поправлять сльози щастя, серцю легше буде,
Хто щасливим був часочок, про смерть не забуде.
Єсть же люди, що
і моїй
завидують долі;
Чи щаслива ж та билинка, що росте на полі?
Що на полі, що на пісках, без роси, на сонці?
Тяжко жити без милого і в своїй сторонці.
Де ти, милий, чорнобривий? Де ти? Озовися!
Як я, бідна, тут горюю, прийди подивися.
Форма входа |
|---|
Поиск |
|---|
Наш опрос |
|---|
Статистика |
|---|
Онлайн всего: 2 Гостей: 2 Пользователей: 0 |